Та-а-ак. Яке там сьогодні число? Якого року? Ага, 13 березня 2011-го. Я осідлав свій новий ровер. Востаннє я їздив років 10 тому, тому мав великі сумніви у своїх велосипедних силах.  CUBE AIM придбав ще у січні і до сьогодні він чекав на драйв у Олега, мого знайомого з Калуша. Олег запропонував проїхатись Чорним лісом по бетонці. Це дорожня комунікація яка з'єднювала розташовані у лісі військові частини Совєтського союзу. Стартонули о 9-й. Одразу моїй дупі сідло не сподобалось, але їду. Березень, ще декуди сніг лежить а по дорогах великі калюжі. Одна з таких калюж нам каверзу підсунула. Під брудною водою виявився лід на якому кинуло вбік Олега і він впав. Я був на надто короткій дистанції, хотів вискочити з колії але теж ковзнув. Зачепив штанами ричаг перемикання при падінні і він відламався. Тепер спереду тільки середня зірка в роботі.  Проїхали кілька сіл і через 20 км початок бетонки. На ній товстий шар снігу і по вузькій колії від автомобільних слідів злітають потоки води. Трохи їдем, трохи пхаєм. В самому Чорному лісі бетонка тягнеться прямою лінєю і горизонтально. Хоча трохи уклін був. Це я помітив по накату. До речі про накат. CUBE AIM набагато швидше і легше набирав прискорення в накаті ніж Bergamont мого товариша.

Дупа вже каже що їй боляче. Голову вперто свердлить думка що сідло треба поміняти.  Докотили до місця перепочинку. Трохи перекусили. Ноги мокрі від вльоту в калабаню, гарячий чай якраз. На одометрі вже майже 40 км. Звертаєм з бетонки, злітаємо вниз по снігових струмках, форсуєм річку Луквиця, в'їзджаєм у село і вляпуємось по вуха у в'язке болото. Попереду ріка Луква. На одному з подвірь походжає вуйко. Питаєм чи є міст тут? Каже що нема, люди через лід ходять, там трохи лівіше ще є. Виїздимо до ріки. Очевидно що по тому леді йти небезпечно. Дупа болить. Я вже і лівим боком сидів і правим, і на педалях стояв... Просуваємось ще лівіше і бачимо підвісний міст. От гад старий! Хотів приколотись над нами! За мостом трохи обмились від багнюки і рушили до Калуша. Перед в'їздом зупиняємось. Вирішую їхати ще далі, тобто додому, в Бурштин. Це ще 33 км. Дупа болить нестепно. Вирішую що їду. На заправці заправився снікерсом з редбулом і вперед. Ой тяжко моїй дупі було. Кожну виямку відчував, прошивало аж до маківки. Сонечко вже впало за горизонт салютуючи звідти неймовірними барвами. Остання фотка цього дня але не остання година педалювання. Всього за перший виїзд подолано 82 км. Непогано. Але сідло треба замінити :).

"Закладено на освяту місця музею УПА - Чорний ліс - удень покрову святої богородиці року 1992" Вже майже двадцять років минуло а музею так і нема. Певно вже й не буде. У цьому житті.

Олег

Хоч одну знимку тре у гельмі зробити.

цитата з нашого сплаву Дністром 2010.

Телефонна розмова до сплаву:

" - Спасжилети брати? 

- Річка у цю пору мілка. А ти плавати вмієш?

- Вмію

- Тоді не бери

- А кажуть по ТБ мають бути

- Тоді бери..."

Під час сплаву:

" - Шо у тебе рюкзак такий великий?

- Так там же спасжилет. Треба хоч одне фото у жилеті зробити щоб мама не хвилювалась.

- Ага! Купа фоток насеред Дністра без жилета і одна в жилеті, на березі... "   )))))))))))

Тезки

Бетонка

Режимна зона. Заборонено все. І ми тут заборонені.

Форсуємо Луквицю.

Чим би дитина не тішилась але болото все знайде.

мапа маршруту: