МАНДРІВНИЙ АЛЬБОМ STEPA

Головна » Статті » Мої мандрівки » Мої мандрівки

Зимова мандрівка на Кукул.


Зимова мандрівка на Кукул.
 
Відбулось 11-12 грудня 2010р.
Нитка маршруту: Ів-Франківськ-Ворохта-Вороненко-полонина Буковина-полонина Григорівка-гора Кукул-полонина Лабєска-Ворохта-Ів-Франківськ.
 
Хотілося побувати в зимових Карпатах, особливо моєму знайомому калушанину Олегу. Саме він підбив мене на цю мандрівку. І хоч в мене як завжди, під кінець року купа незавершених справ, я на три дні махнув на них рукою, а також взяв на роботі відгул за власний рахунок. Сверблячка по горах пройтись одначе. 
План був таким. На скільки можливо раніше зустрічаємось у Франику, автобусом їдем до Ворохти, звідти наймаєм таксувку до Воронєнка, де і почнеться наш дводенний похід. До Воронєнка ми прибули в 11.00 як планували приватною автівкою. Відчувається вплив Буковеля на ціноутворення. Від Ворохти до Воронєнки 8 км, водій  запіяв 60 грн. Можна було посперечатись але зовсім не хотілось псувати  собі настрій на таку коротку мандрівку.
На південний захід напрям до тунелю.
Перекус на станції і в 11.30 вирушаємо. Проходим трохи вздовж колії в напрямку Рахова до залізничного тунелю. З будиночка охорони вибіг вуйко і строгим перстом вказав куди нам дальше рухитись. Минаєм з ліва огорожу охоронної зони і прямуєм сільською дорогою. Снігу вже нападало досить а морозу ще не було. Ступаючи по свіжому снігу відчувалось під ним в'язке болото, так було поки не пройшли вирубку в лісі. Загалом орієнтуватись просто, до полонин під Кукулем веде грунтова дорога. Також на деревах часто зустрічаються вказівники.
Маркування: червоні стрілки та хлоп на ровері.
 
Близько 14.00 вихдимо до полонини Буковина. Видно що влітку тут трудяться та відпочивають :) молоді місцеві. Фантазери та ентузіасти. Колиба прикрашена грибами трутовиками та чудернацько покрученим корінням. Всередині теж прикраси з коріння, місце для вогнища і так би мовити колиба в колибі - малесенька кімнатка. Але найграндіозніше це гуцульський стадіон з дерев'яним бодібілдінг-центром. 
Колиба на полонині Буковина
Гуцульський стадіон
 
Віхола затулила небо. Вагаємось. Йти чи залишатись на ночівлю тут. Забігаючи наперед скажу що ми ще не раз по дорозі вагались, колиб там досить велика кількість. І погода вагалась, закурити нас снігом чи сонечком посвітити. Зупинились на полонині Григорівка. Серед багатьох колиб Олег вибрав ту що мала комин. Є комин є п'єц. Є п'єц буде де напалити для затишку та тепла. Група будівель з колиби та хлівів мала вигляд як якийсь таун у якомусь вестерні. На вході у таке собі містечко навіть коро'ячий череп був прибитий. З рогами. І ще фіговина така наче як коней припинати перед салуном. Здавалось зараз із-за рогу вискочить крутий ковбой бабахкаючи наліво і направо з револьверів. Стоп! Які ковбої! Це ж Карпати! Черес, топірец і шмайсер.
Знову насувалась сніговиця тому ми пішли до лісу назбирати палива. Гіляки та гілячки покриті ледом, горіти ніяк не хотіли. Я спалив пару сухих трісок але не вдалось мені розпалити п'єц. Пропоную Олегу дьорнути по 100 коньяку і по спальниках, та він ніяк не міг змиритись з таким розкладом. Як так! Колиба є! В колибі п'єц є! Ми в колибі є! І шоб там ніц не горіло! Не порядок. І Олег зробив порядок. Я, гниляк, вже був у спальнику а Олег кочегарив до півночі.
 
Колиби на полонині Григорівка.
 
 
Над Кукулем сходить сонце. Ми очікували, а матінка природа вранці нам подарувала хороший настрій своїми чудовими сонячними краєвидами. Ввечері через сніговицю  довкола була глуха сіра стіна,  а тепер ми побачили що з нашої колиби чудовий вид на Петрос. Трохи піднявшись до дороги нашим поглядам відкрилась вся Чорногора, закутана у перину білих хмар. Дійсно кажуть що з дороги на Кукул одні з найкращих карпатських краєвидів.
 
 
 
 
 
В лісі невеличка галявинка а на тій галявинці триангулятор. Ось так схована вершина Кукула. Ми сюди дійшли тільки на дванадцяту годину. Певна річ! Таки справді краєвиди заворожують і постійна робота фотоапаратом забирає часу. 
Потім ми ще з знайомими Олега та групою молодих людей зі Львова та Ів-Франківська посиділи з чайком і не тільки в колибі на полонині Лабєска. Вже після 16.00 ми вирушили і знову толочили болото аж до самої Ворохти. Маршрутка до Франківська, поїзд до Бурштина і в 3.00 я вже був в теплому ліжечку з масою приємних вражень. 
 
 
 
 
 
Категорія: Мої мандрівки | Додав: step (12.12.2010)
Переглядів: 1093 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

 
Наше опитування

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук