МАНДРІВНИЙ АЛЬБОМ STEPA

Головна » Статті » Мої мандрівки » Мої мандрівки

Джуринський водоспад.


В Бурштині є велоклуб «Бостонбайк», а в клубі є любителі помандрувати роверами. А серед любителів помандрувати є такі що попхаються у мандри за будь-якої погоди. Дощ, вітер - до лямпи, сплановано то вперед.

Ось так під барабанне дріботіння дощу, ввечері п’ятниці, зібралось п’ятеро відчайдухів щоб відправитись у заплановану веломандрівку до Джуринського водоспаду що поблизу с. Нирків, Бучацького району, Тернопільської області. Хто полюбляє комфорт сидять по домівках, головою в телевізорах чи моніторах, а десять педалей колотять по дорозі дощ та бризки зпід коліс. До кінця дня залишалось мало часу, адже стартували близько 20.00. Маєм намір їхати поки їдеться, навіть під ліхтарями. Перед Галичем дощ припинився. Далі напрям на Тустань. Саме такими, не основними дорогами приємно подорожувати на велосипеді – автівок мало а покриття ще досить непогане. Після с.Медуха почало сутеніти, а в селі Підлісне перший прокол. Перший у цій мандрівці і перший у мене за 1000 км. Накаркав собі, бо хвалився що стільки проїздив а жодного проколу не було. Отже «підняв» з дороги цвяшка що погано лежав. Заміна камери відбувалась вже при ліхтарях. Так під ліхтарі й продовжили рух з думкою де будем ставати на ночівлю. Проїхали довге-довге с. Горожанка а перед с.Завадівка посвітили обабіч і наче є рівні місця для намету, буряни тільки високі. Йдемо у розвідку подалі від дороги. Під ногою щось хруснуло, пляшка певно, потім за щось зашпортався, потім ще раз. Придивляємось, а то смітник! Густо поріс бурянами і не видно вночі що й до чого. Ото уявляю собі картину! Вранці просипаємось від мелодійного каркання ворон над сміттєзвалищем, посеред якого гордо стоїть наш намет.

Печем далі. За с.Завадівка є маленька річечка, там і вирішуєм стати. Поміж будяків і коровячих ланєґ пішукали пристойне місце і поставили намет. У ньому будуть четверо, я ж собі натягнув тент між велосипедом та землею і так під ним заночував. Майже цілу ніч падав дощ. Мені було нормально під тентом а от намет протік, трохи хлопців підмочило. Вранці, щойно припинився дощ, ми хутко зібрались, спакувались і в дорогу. Рідколісся, Монастириська, Озеряни, Бучач. В Бучачі заплановано харчування в одному придорожньому кафе, яке я запримітив ще коли мандрував з Вінниці на захід. Перекусили на славу, особливо всі відзначили смачний і недорогий квас.

За Бучачем звертаємо на Язлівець. У Язлівці є залишки замку та палац з старовинним парком, тому вирішуємо відвідати ці об’єкти.

Язлівецький замок 1436-1644рр

Внизу палац, у якому зараз монастир Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії а також санаторій.

За палацом старовинний парк.

Склеп-усипальниця черниць

До водоспаду залишається якихось кілометрів десять але ми умудрились проїхати майже втричі більше і заїхати під водоспад з протилежного боку ніж планувалось. Отже. Після с.Дорогичівка з півдня почала насуватись зовсім нешутошна гроза. Майже весь горизонт почорнів, лупили блискавки і розкати грому.

Ми притопили і я спрямував всіх на польову дорогу яка мала вивести просто до р.Джурин а там вже недалеко й до водоспаду. Та побоюючись що накриє нас гроза, вкінці польової дороги вїхали в ліс. Ось тут, у лісі, ми й понарізали кругів. Напрямку (скажімо по компасу чи ЖПС) триматись нема сенсу, адже не пішки ми, на роверах, тому тільки стежки та лісові дороги. Хлопці так захопились їздою по лісових дорогах з багнюкою, що ми напетляли зайвих кілометрів і виїхали в с. Устечко, яке планували оминути. Але то вже ми на р.Джурин і тепер треба вверх по течії, до водоспаду. І знову лісом, і знову збились,  виїхали в с. Нагоряни. Ну тут вже точно на водоспад попадем. Попали. І не тільки на водоспад! Біля водоспаду в той день проходив турнір з волейболу і у ньому, виявилось, приймала участь команда Бурштина. То було несподівано! Команда бурштинських роверистів приїхала за 120 км  на роверах щоб підтримати волейбольну команду Бурштина. Ну так вийшло. І повболівали. Аще там був показовий лицарський турнір. І піцца.  І дискотівка до ночі.

Чим би дитина не тішилась а в болоті найліпше )))

 

Назад повертались через Городенко, Тлумач і Франик. Було вже темно як ми в'їхали в Бурштин. Всі були задоволені поїздкою хоч і дуже втомлені.

Криниця з джерельною водою по дорозі на Городенку.

Устечко.

Категорія: Мої мандрівки | Додав: step (08.08.2011)
Переглядів: 2187 | Коментарі: 9 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 9
1 Ваня  
0
Було потужно )Розповідь цікава!

2 step  
0
Дякую! Може ще десь кудись втнем.

3 Ваня  
0
Можна на Камянець-Подільський махнути)

4 step  
0
Так. Хороша ідея. Як будем визначатись?

5 Ваня  
0
НАвіть незнаю,зараз всьо загружено,і робота,треба подумати!але поїхати однозначно треба)

6 Ваня  
0
посилання на мої фото http://us.ua/320352/

7 Ваня  
0
http://us.ua/320352/

8 step  
0
Дякую Ваня. Матиму час щось спробую зліпити у відеофільм.

9 Ваня  
0
Нема за що)О було б класно фільм)

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Категорії розділу

 
Наше опитування

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук